Науково-практична конференція

Обдарована дитина – виняток чи закономірність

Проблема дитячої обдарованості є однією з проблем сучасної науки. Існує понад 100 визначень поняття „обдарованість”. Ми користуємося терміном у найбільш вживаному його значенні, маючи на увазі високий рівень розвитку здібностей різних – загальних (розумових) і спеціальних.. В даному випадку важливим є той факт, що у деяких дітей і, відповідно, дорослих рівень здібностей значно відрізняється від середнього. Їх ми і називаємо обдарованими.

Розуміння обдарованості лише як інтелектуальної характеристики не відповідає дійсній уяві про високий розвиток можливостей людини. Обдарований, незвичайно розвинений не сам по собі розум людини, обдарована його особистість. Людина, наділена розвинутими здібностями, інша і за характером, і за сприйняттям світу. Вона по-іншому формує стосунки з оточуючими, інакше трудиться. Цілісний підхід до обдарованої людини, перш за все, до дитини, як до особистості, необхідний для того, щоб зуміти розвивати її здібності, реалізувати її дар.

Ще один важливий момент. Частіше за все ми говоримо про обдарованість дітей, якщо вони випереджають у своєму розвитку однолітків. Це дійсно здібні діти. Проте є й інша обдарованість, набагато більш складна і для вчителів, і для батьків. Це обдарованість нестандартного бачення, нешаблонного мислення. При цьому здібності до засвоєння можуть бути не такими вже видатними, що заважає оточуючим вчасно відгадати цей дар.

Багато дітей виявляють високу ступінь обдарованості не в одній якій-небудь сфері, а в декількох.

Видатний дослідник обдарованості Н.С.Лейтес запропонував розрізняти три категорії здібних дітей за такими ознаками:

ранній прояв інтелекту;

яскравий прояв здібностей до окремих видів діяльності і предметів;

потенційні ознаки обдарованості.

Дітям, що належать до першої категорії, притаманний прискорений темп навчання. Вони рано починають читати і писати (у 3-4 роки). Потім захоплюються якоюсь однією галуззю знань і далеко просуваються в ній. Можливо, що одне захоплення змінюється іншим, але постійно залишається потяг до розумового навантаження.

Другу категорію становлять діти із спеціальними здібностями. Як правило вони мають звичайний загальний інтелектуальний розвиток, виявляють особливий нахил до певного виду діяльності. Досить рано розкриваються музичні, художні , математичні, літературні здібності (особливо поетичні). Так у М.Лєрмонтова ( з розповідей близьких) в 2 роки вже були перші римовані фрази, О. Блок у 7 років створив свій перший цикл віршів, І.Франко в початкових класах гімназії писав вірші, причому на німецькій мові, М.Гоголь почав писати, навчаючись в Ніжинській гімназії. Але здібності можуть проявитися набагато пізніше – в юнацькому віці, частіше це буває з хлопчиками.

Вважається, що для створення належних умов розвитку дитини, а головне, для запобігання можливих негативних чинників, що заважають обдарованим дітям реалізувати свої здібності, обдарованість має бути виявлена до досягнення дитиною десятирічного віку.

До третьої категорії належать діти, які не випереджають однолітків за загальним розвитком, але відрізняються особливою своєрідністю розумової роботи, яка вказує на їхні неординарні здібності. Ця своєрідність полягає в особливій оригінальності й самостійності суджень, у неординарності думки щодо різних питань. Високих результатів такі діти здебільшого досягають, якщо мають сприятливу атмосферу в родині та школі для свого розвитку.

Психологи вважають, що обдаровані діти мають цілу низку проблем, а саме: Неприязнь до школи. Їм цікаво вчитися, оскільки подобаються складні ігри та завдання і не викликають інтересу ті, котрими цікавляться їхні однокласники. Через це обдарована дитина може опинитися в ізоляції, закрится від інших.

Багато обдарованих людей просто заперечували школу, надаючи перевагу самостійним заняттям. Їх відрізняє від лінивих дітей, які не мають інтересу до пізнання:

- надзвичайна працездатність,

- пізнавальна активність,

- велике бажання втілити в життя свою мрію,

але вони відмовляються пристосовуватися до традиційних догм.

Нонконформізм.  Обдаровані діти відкидають стандартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги постійно нав’язуються.

Занурення у філософські проблеми.

Обдарованим дітям властиво замислюватися над такими явищами як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування, філософські проблеми.

Розбіжність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком.

Обдаровані діти з більшим задоволенням спілкуються з дітьми старшого віку. Оскільки ж вони поступаються останнім у фізичному розвитку, то їм складно стати неформальними лідерами.

Не обов’язково дуже високий рівень інтелекту, для деяких видів обдарованості він може бути просто середньої норми і навіть вище.

Інтелект органічно пов’язаний з творчими здібностями, діагностувати які дуже важко. Висока пізнавальна активність і бажання її реалізувати, частіше за все – це книги, взагалі художня література.  Критичність розуму при його високій самостійності, постійний пошук відповідей на питання „чому”.

Особливий тип мислительної діяльності:

- інтуїтивне мислення,

- ігнорування традицій, стандартів

Бунтівний дух.

Обдаровані не слухають знавців, уникають натовпу і діють тільки за власними поглядами.

Одержимість.

Вони з маніакальною наполегливістю прагнуть до мети і досягають її.

Трудоголізм.

Серйозне ставлення до роботи – складова частина успіху. Для них робота – не важка повинність, а задоволення. В роботі знаходять втіху.

Дуже часто обдарованим особистостям притаманні такі риси характеру, як

деспотичність, бунтарство, розкутість, наполегливість, пристрасність азартність.

В зарубіжній психології ролі дитинства в розвитку обдарованості приділяється багато уваги. В дослідженнях, в яких використовувався переважно біографічний метод, був встановлений ряд факторів, якими визначається такий розвиток. Виявилось, що креативні генії, не дивлячись на інколи зовсім різні сфери успіхів і досягнень, мають багато схожих рис.

Так, аналіз розвитку таких трьох різнопланових талантів, як Т.Едісон – найбільш плодовитий винахідник, П.Пікассо – найбільш культовий художник 20 століття і А.Ейнштейн – геніальний фізик, підтвердив наявність багатьох схожих характеристик. Таким чином, вдалося ідентифікувати схожі риси розвитку обдарованих особистостей в дитинстві:

1. Переміна місця проживання, найближчого оточення, школи. Це сприяє формуванню незалежності і гнучкості мислення. Цей фактор був виявлений в ході широкомасштабного дослідження біографій особистостей, які добились успіху. Діти навчаються ефективно діяти в невідомих ситуаціях.

2. Частіше за все – це діти-первістки. Як правило, до перших дітей батьки ставляться з дуже великою увагою і повністю присвячують себе вихованню дитини, покладаючи на неї великі сподівання. В дітях виховують дух лідерства.

3. Незвичайний жіночий вплив на виховання дитини: як правило, це дуже люблячі матері. Матері вірили в успіх дітей, підтримували у всіх життєвих ситуаціях, вселяли впевненість, у всьому допомагали і повністю присвячували себе вихованню дитини. Для дівчаток – це улюблениці батька і його домінуючий вплив. Це велика любов, але не гіперопіка, яка губить творчу особистість і це не авторитарність.

4. Ранній прояв допитливості: у Т.Едісона в 12 років був свій бізнес, а П.Пікассо почав малювати раніше, ніж говорити. Багато з них говорили, що виросли на книгах, навчились фантазувати, дякуючи книгам. Жадоба читання і пошук кумирів – невід’ємна риса творчих особистостей.

5. Вільна домашня атмосфера: „батьки обдарованих дітей не створюють огорожі з правил”. Діти, виховані авторитарними батьками, прагнуть уникати нового і невідомого. Частіше за все з дітьми, які в майбутньому досягли великих успіхів, батьки поводились як з дорослими.

6. Ставлення до формальної освіти: більшість майбутніх творчих особистостей ставились до неї вкрай негативно, багато з них навіть не закінчили коледж, хтось вважався невстигаючим, когось виключили із університету ще на першому курсі, але були і такі, які успішно закінчили університет, мали формальну освіту.

Обдаровані діти потребують спеціально розроблених для них навчальних програм. Та чи в змозі вчитель, не підготовлений до роботи з обдарованими дітьми, змінити, приміром, зміст навчання, його процес, результати, саму психологічну атмосферу, в якій це навчання відбувається? Часто – ні.

Як показує досвід, вчителі початкових класів загалом прагнуть допомогти обдарованій дитині освоїтися в нових для неї умовах. Але їх найкращі наміри іноді створюють неочікувані складнощі в роботі з обдарованими дітьми. При організації учбово-виховної діяльності можна порадити вчителю враховувати такі моменти:

При намаганні створити в класі психологічну обстановку загального інтересу до предмета, що вивчається, вчитель може, як правило, стикатися з труднощами, зумовленими тим, що обдарована дитина часто виявляється лідером. Це викликає негативні морально-етичні переживання однокласників, зокрема відчуження, недоброзичливе ставлення до свого товариша. Отже, якщо в класі є обдаровані діти, слід зменшити ігрове навантаження уроку з яскраво вираженими елементами конкурентності.. За цих умов учитель має пояснити дітям, що заздрощі, пиха, ревнощі – це негативні риси.

Вчитель може організовувати спільні заняття обдарованих дітей з іншими дітьми, але при цьому він не повинен аж надто виокремлювати обдаровану дитину, не хвалити її надмірно за високі індивідуальні успіхи чи сумлінну роботу, оскільки захвалювання може призвести до конфліктного становлення особистості дитини.

Вчитель має уникати двох крайнощів у визнанні або оцінці успіхів обдарованих дітей. По-перше, демонстрації винятковості досягнень дитини, що веде до виникнення зверхнього ставлення її до оточення, навіть до „зіркової хвороби”, по-друге, пригнічення обдарованої дитини, публічного применшення унікальності її здібностей і навіть злої іронії на адресу обдарованої дитини.

Практика роботи показала, що вчителі, які успішно працюють з обдарованими дітьми, менше говорять, менше дають інформації, менше організовують демонстрування способів діяння і рідко розв’язують задачі замість учнів. Вони більше запитують і менше пояснюють.

Приміром, помітна різниця у техніці постановки запитань. Вчителі обдарованих частіше ставлять відкриті запитання. Вони допомагають обговоренню проблеми, використовуючи запитання на зразок: „Що могло статися, якби..?”. Вони провокують учнів виходити за межі початкових відповідей такими запитаннями: „Що ти маєш на увазі..?”, „Якщо твій опонент правий, то як це вплине на..?”

Ці вчителі прагнуть отримати ті запитання, якими б хотіли навчати учнів, від самих учнів, і вони майже кожного разу намагаються зрозуміти, як саме, яким чином учні підійшли до висновку, розв’язання, оцінки.

Вчителі, успішні в поводженні з обдарованими дітьми, поводять себе скоріше як психотерапевти: вони уникають реагування на кожне висловлювання. Уважно і з інтересом вислуховують кожну відповідь, але не дають їй оцінку, а знаходять способи продемонструвати, що вони її приймають. Така тактика вчителя призводить до того, що учні починають більше взаємодіяти один з одним і самостійно коментувати ідеї, думки однокласників. Отже, створюється психологічна ситуація, за якої учні стають менш залежними від учителя.

За дослідженнями психологів, вчителям для успішної роботи з обдарованими дітьми мають бути притаманні такі особистісні якості:

прагнення до максимальної гнучкості (імпровізація, вміння знаходити найменші зміни в психолого-педагогічній ситуації і відповідно змінювати свою поведінку);

здатність до емпатії, сензитивність до потреб учнів;

вміння надати викладанню особистісного забарвлення;

настановлення на створення позитивних підкріплень для самосприйняття учнів;

володіння стилем неформального спілкування. Надання переваги усним, а не письмовим контактам;

емоційна врівноваженість, упевненість у собі, життєрадісність.

Іншими словами, діяльність вчителя буде ефективною тоді, коли він здатний

створювати в класі психологічну атмосферу теплоти, невимушеності, взаємної довіри. Учні, які спілкуються з людиною, впевненою в їх можливостях, і в дійсності починають виявляти свої здібності повною мірою, починають усвідомлювати свою цінність.

 Література:

1. Обдаровані діти і школа. Методика діагностики та педагогічний досвід. (Посібник для вчителів і психологів) / Автори-укладачі: Настенко Н. В., Білик Н. І., Моргун В. Ф. – Полтава: ПОІПОПП, – 1998. – 120 с.

2. Психологія обдарованості дітей і підлітків / Під ред. Н. С. Лейтеса. – видав. Центр «Академія», – 1996. – 416 с.

Майстер - клас «Інтерактивні технології навчання на уроках математики в початкових класах»

Майстер  - клас

«Інтерактивні технології навчання на уроках математики в початкових класах»

Мета.

1. Удосконалення професійно-педагогічних умінь учителів щодо впровадження інтерактивних технологій на уроках.

2.  Опрацювання методів і прийомів, які є ефективними на уроках математики.

Обладнання: роздавальні матеріали для роботи в групах, ІКТ.

Задачі майстер-класу

1.Удосконалювати професійну компетентність вчителів щодо впровадження інтерактивних технологій на уроках.

2. Організувати творче навчальне співробітництво.

3. Поділитися досвідом застосування інтерактивних методів та прийомів.

План майстер-класу

I. Привітання.

II. Презентація досвіду роботи.

III. Організація діяльності учасників майстер-класу.

1. Мотивація діяльності.

2. Поділ на групи.

3. Психологічний настрій.

4. Входження в тему.

5. Визначення очікуваних результатів.

6. Робота в групах.

7. Рефлексія.

IV. Підведення підсумків спільної діяльності учасників майстер-класу.

Хід майстер-класу

I. Привітання.

Добрий день, шановні колеги!

До вашої уваги майстер-клас «Інтерактивні технології навчання на уроках математики в початкових класах».

Над цією проблемою я працюю останні три роки.

 Я хочу продемонструвати вам, як через різні види навчальної діяльності, застосування інтерактивних методів та прийомів можна вирішити проблему розвитку особистості школяра.

II. Презентація досвіду роботи.

III. Організація учасників майстер-класу.

1. Мотивація.

Сьогодні я хочу поділитися прийомами, які допомагають мені створювати простір інтерактивного навчання на уроках.

-         Робота в групах.

-         Вправа «Гронування»

      -    Вправа «Кубування»

      -   Вправа «Мікрофон».

-         Вправа «Морський бій».

-         Метод «Сенкан».

2.      Вправа «Кольори». Поділ на групи.

Будь ласка, оберіть собі кружечки такого кольору, який вам подобається. Ці картки нам допомогли об'єднатися у групи для подальшої роботи.

3.  Психологічний настрій

Вправа «Знайомство»

Щоб зняти напруження і налаштуватися на доброзичливі стосунки між учасниками, пропоную розпочати зі знайомства. Кожному учасникові потрібно назвати себе й сказати щось позитивне про себе. Прошу...

4.  Робота в групах

Перш ніж перейти до подальшої роботи, пропоную вам прийняти певні правила, за якими будемо працювати протягом нашої зустрічі.  Практика проведення майстер-класу показує, що найбільш корисними в групі є такі правила:

-  бути активними;

-  уміти слухати;

-  говорити коротко;

-  поважати співрозмовника;

-  співпрацювати;

- проявляти оригінальність.

Визначення очікуваних результатів

5.  Вправа – очікування «Берег надії – Берег реалізованих сподівань»

6.  Входження в тему.

Уявіть собі, що ви учні початкових класів і у вас урок математики. А будемо ми сьогодні говорити про числа, розрядні одиниці.  Які дії можна виконувати з числами?

Вправа «Гронування».

Звісно, числа можна множити, ділити на розрядну одиницю. А зараз згадаємо як це робити.

Вправа «Кубування» і «Мікрофон».

Ми всі в дитинстві любили гру «Морський бій». Тож випробуємо свої сили, проявимо смикалку.

Вправа «Морський бій».  Завдання групам.

Метод «Сенкан»

Будь – який навчальний процес – це також і творчий розвиток дитини. Тому я пропоную виконати творче завдання, а саме скласти сенкан.

Ключовим словом сенкану буде число.

Число.

Натуральне, дробове.

Додаємо, віднімаємо, множимо і ділимо.

Воно потрібне при лічбі.

Цифра.

Рефлексія.

Вправа « Берег реалізованих сподівань» (Метод «Мікрофон»).

     Шановні учасники майстер-класу, на своїх човниках ви здійснили подорож по нашому заходу. І мені цікаво дізнатися, чи здійснилися ваші очікування, можливо, ваші висновки та рекомендації знадобляться мені для подальшої роботи.

Сподіваюсь, що з майстер-класу ви почерпнули щось для себе цінне. Тож я пропоную вам дати відповіді на запитання:

•   Чи справдилися ваші сподівання?

•   Які знання ви отримали?

•   Чи використаєте ви ці знання в своїй подальшій роботі?

•   Що для вас було цікавим?

•   Які є зауваження, поради?

ІІІ. Підведення підсумків спільної діяльності учасників майстер-класу

За допомогою таких видів навчальної діяльності та застосуванням інтерактивних методів і прийомів можна розвивати творчі здібності учнів.

Дякую всім учасникам за активність, за співпрацю. Бажаю натхнення, творчого сходження на вершину успіху!

Література

1.Бєкірова Л.Е. Стан і проблеми формування готовності вчителів початкових класів до застосування інтерактивних технологій навчання / Л. Е. Бекірова // Зб. наук. пр. / редкол.: Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2007.

2. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод.

посібн. авт. – уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: АПН; 2002, - 136с.

Урок математики 2 клас . Таблиця множення числа 2.

Тема. Таблиця множення числа 2.

Мета.  Ознайомити учнів з таблицею множення числа 2 і її практичним застосуванням, формувати уміння використовувати здобуті знання в житті; розвивати логічне мислення, пам’ять; виховувати любов до математики.

Тип уроку. Урок вивчення нових знань.

Педтехнологія: ігрова, інтерактивна, продуктивна.

Методи і прийоми: гра «Розшифруй слово», гра «Забіг по колу»,гра «Порівняй не обчислюючи».

Обладнання. Підручник Математика 2 клас М. В. Богдановича, картки до гри «Розшифруй слово», «Забіг по колу», таблиця множення.

Хід уроку

I.   Пропедевтична практика.  (8 хв).

Прийшла зимонька – зима. Діти з нетерпінням чекають зимових свят. Вони починають готуватися: вчать вірші, пісні, танці, весело їм. Але злому чаклуну це недовподоби. Йому не подобається, коли дітки посміхаються, веселяться. І він вирішив заморозити малюків. Чаклун був злим, тому дуже швидко виконав своє бажання і втік, щоб його ніхто не помітив.

 Добра фея була недалеко, помітила щось неладне і поспішила на допомогу. .Вона розморозила діток, але через переохолодження вони втратили слух і голос. Тому, щоб повернути слух і голос, діткам треба розігрітися, тобто попрацювати розумово, виконати всі завдання, тільки тоді повернеться слух і голос.

Гра «Розшифруй слово».

12+13=                     7+8=                    25-11=

17+13=                     30-10=                 20+20=

25 –«Д»;    15- «н»;    14- «і»;     30-  «п»;      20- «р»;  40- «о».

Щоб прочитати назву річки, потрібно виконати математичні дії, а потім за одержаними результатами послідовно скласти слово.

Слово Дніпро.

II.      Етап орієнтації. (1хв).

III.     Презентація. (2хв)

Читаємо №421

Знаходити добуток додаванням незручно. Треба скласти і вивчити таблицю множення числа 2.

IV.    Практика на прикладах. (5хв).

   Хвилинка каліграфії. (1 хв).

Задача №422.

Фізкультхвилинка. (2 хв).

V.  Керована практика. ( 8 хв)

1. Гра «Порівняй не обчислюючи» №424.

2. Розв’язування логічних завдань.

1. Дві сестрички збирали полунички. Аня зібрала кошик, а Наталка стільки і ще півстільки. Хто більше зібрав полунички Аня чи Наташа?

2. Василько ніс 1 кг цукерок, а Полінка 1 кг пуху. У кого вантаж був важчим у Василька чи в Полінки?

3. Офтальмологічна пауза.

VІ.    Незалежна практика. (12 хв).

Гра «Забіг по колу»

Записаний ланцюжок прикладів, які потрібно виконати строго за вказівкою стрілки. При правильному виконанні завдань одержуємо перше число ланцюжка. Використовуємо таблицю множення числа 2.

                                             2 * 2 =

      *  2  =

           +2  =

-         8 =

Задача №425

Ми добре попрацювали, виконали всі завдання і до нас поступово повертається слух і голос.

VII. Домашня практика. (6 хв).

Презентація "Пректна діяльність в початкових класах"

Презентація

Математика 1 клас 24. 02 2017 р. Тема. Лічба в межах 20. Утворення чисел другого десятка з десятків і одиниць. Зв'язок додавання і віднімання. Задачі на дві дії. Ламані лінії.

http://teacherjournal.in.ua/rozrobky-2017/item/562-tema-lichba-v-mezhakh-20-utvorennia-chysel-druhoho-desiatka-z-desiatkiv-i-odynyts-zviazok-dodavannia-i-vidnimannia-zadachi-na-dvi-dii-lamani-linii

Використання інтерактивних технологій навчання. Презентація досвіду

https://docs.google.com/presentation/d/1tnOLfFpDRz2mPaX-a8pfu72Q3uvF7hSjvNWjnTzzh8o/edit#slide=id.p3

Використання методів інтерактивної технології. Опис досвіду.

Опис досвіду

Науково – методичного проекту вчителя початкових класів Виноградівського НВК  Жучені С. А.

«Використання методів інтерактивної технології на уроках математики для соціалізації учнів».

Актуальність теми дослідження

Зміни у сучасному суспільстві потребують особистості, яка готова до співробітництва.

    Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.

    У зв’язку з цим перед освітою постають нові завдання: школа повинна орієнтуватися на створення оптимальних умов для розвитку кожної дитини, спрямовуватися не на заучування, а на формування в учнів здібностей самостійно осмислювати навколишню дійсність. Це передбачає перебудову процесу навчання, кінцевою метою якого має стати максимальне розкриття індивідуальних можливостей особистості.

   Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення кращих педагогічних технологій.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних.

    Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці. Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.

Мета дослідження.

Створення комфортних умов навчання.

Відчуття учнями своєї успішності.

Побудова продуктивного освітнього простору.

Провідна ідея дослідження. Як відомо, в основу інтерактивних педагогічних технологій покладено принцип взаємонавчання, адже учні виступають не пасивними, а активними учасниками навчально-виховного процесу. Саме цей підхід дозволяє формувати в учнів мовленнєву та комунікативну компетентності. Його застосування в роботі з молодшими школярами вчить учнів самостійності, відповідальності, критичному мисленню. Отже, основною ідеєю дослідження є з’ясування того, які інтерактивні технології і як саме дозволяють формувати в учнів молодших класів компетентності, яких потребує життя:

–                              соціальні (навички роботи в групі);

–                              інформаційні (уміння самостійно здобувати інформацію);

–                              комунікативні (вдосконалення спілкування в групі);

–                              компетентності саморозвитку та самоосвіти;

–                              здоров’язбережувальні (уміння дотримуватися принципів здорового способу життя).

Якщо раніше робилася ставка на здобуття знань, то нині – на вміння оперувати здобутими знаннями, використовувати їх на різних рівнях власного життя.

Теоретичне обґрунтування. Працюючи над науково-методичною проблемою щодо використання інтерактивних технологій навчання, керуюсь основними засадами розвивального (автори – Д. Ельконін, В. Давидов, О. Дусавицький, В. Паламарчук), особистісно-орієнтованого (автори – О. Савченко, С. Подмазін), колективного (автори –Л. Кочина, Н. Бібік), інтерактивного (автор О. Пометун, Л. Пироженко) та життєвотворчого навчання (автор І. Єрмаков).

Інноваційна значущість  пропонованого досвіду полягає у тому, що, враховуючи вимоги до розвитку системи освіти та, викликане ними, впровадження в навчально-виховний процес початкової школи компетентнісного підходу, для сучасного вчителя надається така педагогічна технологія, яка дозволить поєднати систему особистісно-компетентнісного навчання з класно-урочною системою.  

Практична значущість досвіду полягає у впровадженні особистісно-компетентнісного навчання через використання інтерактивних педагогічних  технологій та творчих завдань, які спрямовані на виховання гуманних якостей особистості, формування в школярів ключових і предметних компетентностей.

Висвітлення змісту досвіду. Серед великої кількості традиційних і інноваційних педагогічних технологій мою увагу привернули інтерактивні технології навчання. Як відомо, інтерактивне навчання (за О.Пометун) – це  спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

З’ясувавши особливості використання інтерактивної педагогічної технології в початковій школі, я розпочала  впроваджувати цю методику в практику своєї роботи. Учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож, із перших днів роботи в школі, я намагаюся створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед.  Працюючи з першим класом на уроках математики, я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання. Починаю з найпростіших форм і методів навчання, таких, як „Мікрофон”, «Робота в парах», «Асоціативний кущ», «Незакінчені речення», «Знайди когось»,  «Рольова гра». Починаючи з другого доповнюю такими технологіями,  як «Мозковий штурм», «Займи позиції» , «Коло ідей». У третіх- четвертих класах доповнюю такі технології : «Акваріум», «Дерево рішень», «Проект», «Гронування» та  впроваджую технології  ігрового, продуктивного та проблемного навчання.

Вивчивши основні ідеї інтерактивного навчання, я з’ясувала, що для успішного застосування інтерактивних технологій на уроках, потрібно дотримуватися правил організації інтерактивної роботи учнів. Тому я намагаюсь, щоб до роботи були залучені різною мірою всі учні, дбаю про психологічну підготовку учнів, стимулюю учнів за активну участь у роботі, надаю їм можливості для самоорганізації. Під час уроку дотримуюсь регламенту та процедури, проявляю терпеливість до будь-якої точки зору, уважно вислуховую всіх учасників, поважаючи їх.

Проте інтерактивні технології як технології взаємонавчання використовую дуже обережно, намагаючись не перетворити їхнє застосування в самоціль. Головне ж завдання вбачаю в тому, щоб навчити дитину мислити, аргументувати, самооцінювати і взаємооцінювати.

На уроках створюю педагогічні ситуації, щоб учні стали толерантними, ініціативними і творчими. При цьому я їх помічник, учасник  пізнання проблемної ситуації. Бо проблемні ситуації – основа навчання критичного мислення.

Я, як вчитель, повинна розуміти  дитину, уміти  дивитися на світ її очима. Якщо підтримувати, стимулювати перші паростки самостійності, самовираження, то цілком можливо, що наші діти стануть успішними творчими особистостями, здатними пізнавати і творити навколишній світ і своє життя.

Із своєї практики можу сказати, що будь-яка робота повинна виконуватися з задоволенням, з радістю, тоді буде і позитивний результат. А тому уроки намагаюся перетворити в радісну, творчу і корисну працю.

Я намагаюся перебувати в постійному пошуку форм і методів, які б допомагали школярам навчатися вчитися, сприяли розвитку, самопізнанню, становленню дитини, допомагали створювати свою картину світу в процесі творчої праці.

Запалити в дітей бажання вчитись і творити – ось моє основне кредо. Всі діти обдаровані і талановиті, тому моє покликання - підтримувати в них талановитість, розвивати і плекати індивідуальне, самобутнє, спираючись на їх природу.

 Я рада, що майже усі мої учні полюбляють бути на сцені,грати різні ролі,співати,інсценізувати,одним словом – бути артистами!

    Інтерактивні методи у поєднанні з класичними методами навчання утворюють ідеальну основу для вивчення матеріалу в початковій школі. Різноманітність методів інтерактивного навчання дозволяє вчителю доцільно підібрати методи саме для конкретної теми, а також вибрати методи відповідно до рівня знань учнів класу. Переваги інтерактивного методу навчання полягають у тому, що: за один і той же проміжок часу можна виконати більший обсяг роботи; досягається високої результативності у засвоєнні матеріалу і формуванні вмінь. Розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль); формуються мотиви навчання, гуманні стосунки між дітьми; формуються вміння співпрацювати. Використання інтерактивних методів навчання на уроках в початковій школі допомагає досягнути триєдиної мети навчання: навчальної, розвивальної та виховної.

 Своїм досвідом я ділюся з колегами на педрадах, педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях, роботі «круглого столу», друкую свої роботи  в он-лайн журналі, та  у  блозі вчителя початкових класів Жучені С. А.

Виступала з доповіддями на педрадах «Формування здоров’язберігальної компетенції учнів початкових класів», «Соціалізація дітей та учнівської молоді», «Створення дидактичних моделей з інтерактивною складовою як засіб підвищення якості навчання». Брала участь у педагогічних читаннях «Шляхи підвищення ефективності процесу навчання», «Особливості соціалізації дітей у початковій школі на основі педагогіки В. О. Сухомлинського», «Соціалізація дітей та учнівської  молоді» . Роботі «круглого столу» «Створення ситуації успіху у школярів через комунікативну компетентність», «Використання інтелектуальних ігор у розвитку пізнавальної активності школярів». На методичний тиждень «Інтелектуальні ігри на уроках» розробила і провела продуктивний урок  з математики у 3 класі , де були використані такі ігрові технології: «Розшифруй вислів», «Забіг по колу», на методичному тижні «Система завдань і вправ з особливими освітніми потребами  розробила  урок математики у 1 класі  «Таблиця додавання і віднімання числа 1», на методичному тижні «Продуктивне навчання» розробила  продуктивний урок математики у 3 класі «Міри довжини. Метр».

Приймала участь у науково-практичній конференції «Педагогіка співробітництва»,  психолого-методичних семінарах «Креативне навчання: ідеї та технології», «Шляхи формування критичного мислення у процесі навчання».

Найважливіше у моїй роботі вчителя – це завжди пам’ятати, що кожна дитина-   особистість, і знайти до неї ключик – то мудрість учителя. Учень має відчути що він потрібний, що його чекають у школі , вірять у нього.

Використана література 

1. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку. // Початкова школа. 2007 -- №7.
2. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання. З досвіду роботи //Тема. - 2004. -- № 3/4. - С. 229-232;
3. Єльникова О.В. Інтерактивні методи навчання, їх місце у класифікації педагогічних інновацій // Імідж сучасного педагога. - 2001. - № 3-4 (14-15). - С. 71-74;
4. Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.
5. Комар О. Навчання школярів за інтерактивними методами //Рідна школа. - 2006. -- № 5. -- с. 57-60;
6. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.
7. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.
8. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.
9. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.
10. Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.