Жученя КОУЧІНГ ЯК ІНТЕРАКТИВНА ТЕХНОЛОГІЯ В ОСВІТІ
    В сучасній освіті є гостра необхідність в нових формах розвитку і
навчання дітей відповідно потребам часу. Для вирішення даної проблеми
можна звернутися до нового методу в освіті, який називається педагогічним
коучінгом. Цей процес допомагає дитині «відкрити очі» на багато корисних
речей, це рух до мети. Коучінг не навчає, а допомагає вчитися.
Коучінг як інтерактивна технологія розкриває внутрішній потенціал тих,
хто навчається. Іінтерактивна освітня технологія коучінг стає предметом
зацікавленості західних та українських освітян. Коучінг в освіті є цікавою
технологією як для вітчизняних, так і для зарубіжних дослідників та
науковців. В українську освітню систему це поняття прийшло із
європейських та американських джерел. На заході проблемою коучінгу в
освіті на сучасному етапі займаються дослідники-практики – А. Браун, Дж.
Джеймсон, К. Колетт. В Україні темі коучінгу в освіті присвятила свої праці
С.М. Романова. Проблема інтерактивних технологій знайшла висвітлення у
працях О.А. Комар та О.І. Пометун. Науковці та дослідники відносять
коучінг до іноваційних технологій, адже цей напрям є новим у сфері освіти.
Коучінгу притаманне максимально швидке досягнення мети шляхом
активізації необхідних здібностей та вдосконалення нових навичок тих, хто
навчається. У західних дослідників можна знайти визначення того, що
називають коучінгом «тренерство», або «наставництво».
Тільки тренер, а не ті, хто навчаються, контролює ритм та напрям, у
якому рухається група. Тренер визначає правила, збирає необхідну
інформацію, оцінює, аналізує ситуацію, визначає план дії, стимулює до
навчання. Коучінг використовує цілий комплекс підходів з єдиною метою –
допомогти тим, хто навчається, розібратися у власних здібностях та
навчитись їх використовувати з користю для себе. Поняття коучінгу треба
визначати через взаємозв’язок тренера та групи, динаміку, спільність та
спрямованість на результат. Зворотний зв’язок є найголовнішим із факторів,
адже довіра учнів до коуча та уважність тренера до їхніх потреб створюють
умови, за яких діти не бояться робити помилки та відкрито їх обговорювати
як із самим тренером, так і з учасниками групи по навчанню. Щодо
результативності, то завданням коучінгу Колетт вважає, перш за все,
практичні досягнення та набуття швидких результатів у тих, хто навчається,
та усвідомлення ними власного прогресу. Учні мусять, насамперед,
підвищити власну працездатність, а не зупинятися на створенні для неї
теоретичних обґрунтувань. [3, с. 13].

Як навчальна взаємодія, коучінг належить до інтерактивних технологій
як таких, що, за О. Пометун, унеможливлюють неучасть учня у
колективному взаємодоповнюючому, базованому на взаємодії всіх його
учасників процесі навчального пізнання. [2, с. 19]. Їх спільною ознакою є
чітке планування та отримання очікуваного результату навчання, а також
стимулюючі інтерактивні методи та прийоми для досягнення цього
результату. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний
процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це
співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці),
де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними субєктами навчання.
        Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих
ситуацій, використання рольових ігор, спільне розвязання проблем. Воно
ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню
атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером
учнівського колективу. Отже, інтерактивні технології - це організація
засвоєння знань і формування певних вмінь та навиків через сукупність
особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що
полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові
міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.
За О. Комар, інтерактивними є такі технології, які створюють умови для
активної взаємодії тих, хто навчається, що дозволяє всім учасникам процесу
отримувати нові знання на основі внеску кожного з учасників. Адже в рамках
правильно організованого навчального процесу діти не тільки усвідомлюють
власний потенціал, але й навчаються один в одного. [1, с. 63]. Як
інтерактивна технологія, коучінг сприяє тому, щоб навчальний процес не
було замкнуто на вчителеві. Д. Колбі розкриває суть процесів такої взаємодії,
адже вона, може бути застосованою для наявної демонстрації механізму
використання технології коучінгу в освіті. [1, с. 68].
      Інтерактивні технології як і коучінг в освіті дозволяють особистості при
використанні потрібних методів і прийомів добитися самих високих
результатів. Коучінг передбачає, що з усіма людьми все добре, що в кожній
людині є геній, що у всіх є необхідні ресурси для досягнення своїх цілей.
Висновки. Освітня технологія, коучінг належить до інтерактивних технологій
сучасної освіти. Навчальний процес повинен бути спрямований на тих, хто
навчається. Роль вчителя повинна бути схожа на ту, що відіграє тренер та
полягає у тому, щоб направляти учнів на розкриття їхнього внутрішнього

потенціалу. Підкреслює практичну користь коучінгу як інтерактивної
технології в освіті.

Література
1. Комар О.А. Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх вчителів
початкової школи до застосування інтерактивної технології: дис. д-ра
педагогічних наук / О.А. Комар. – Умань: 2011 [Електронний ресурс].
–:http://dspace.udpu.org.ua:8080jspui/bitstream/6789/393/1/zastosyvania_interakt.
p
2. Пометун О.І. Сучасний урок : інтерактивні технології навчання
Електронний ресурс / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. – К.: А.С.К., 2004. –
Режим доступу: http://pedagogika.ucoz.ua/knygy/Suchasnyj_urok.pdf
3. Романова С.М. Коучінг як нова технологія в професійній освіті
Електронний ресурс / С.М. Романова. – Режим доступу:
http://ecobio.nau.edu.ua/index.php/VisnikPP/article/ view File / 2145 / 2136
Пам'ятка вчителю
1. Умій радіти маленьким успіхам своїх учнів і співпереживати їх невдачам.
2. Ти дуже близька людина для свого учня. Постарайся, щоб він був завжди
відкритий для тебе. Стань йому другом і наставником.
3. Не бійся признатися в своєму незнанні якого-небудь питання. Будь разом з
ним в пошуку. Постарайся вселити в учня віру в себе, в його успіх. Тоді
багато вершин для нього стануть переборними.
4. Не вимагай на уроці "ідеальної дисципліни". Не будь авторитарним.
Пам'ятай, урок - це частинка життя дитини. Він не повинен бути скутим і
затиснутим. Формуй в ньому особу відкриту, захоплену, розкуту, здатну
творити, всесторонньо розвинену.
5. Прагни до того, щоб твої уроки не стали шаблонними, проведеними "по
трафарету". Хай на уроках здійснюються відкриття, народжуються істини,
підкоряються вершини, продовжуються пошуки.
6. Кожна зустріч з вчителем для батьків повинна стати корисною і
результативною. Кожні збори - озброїти їх новими знаннями з області
педагогіки, психології, процесу навчання.

7. Входь в клас з посмішкою. При зустрічі заглянь кожному в очі, дізнайся
його настрій і підтримай, якщо йому сумно.
8. Неси дітям добру енергію і завжди пам'ятай, що "учень - це не судина, яку
необхідно наповнити, а факел, який потрібно запалити".
9. Пам'ятай, двійка дуже шкідлива і для формування характеру. Знайди
можливим не захоплюватися цією відміткою. Будь в пошуку можливості
знайти шлях подолання невдачі, що осягнула.
10. Пам'ятай, кожен твій урок повинен бути хай маленьким, але кроком
вперед, до пізнавання нового, невідомого.

Використання здоров’язберігаючих  технологій на уроках в початкових класах. Вчитель початкових класів Жученя С. А.

    На сьогодні головною метою діяльності школи  є формування в учнів здоров’язберігаючих  компетенцій та ціннісного ставлення до власного здоров’я. Традиційно в нашій школі ми значну увагу приділяємо уникненню перенавантажень, створюючи умови для власного переключення учнів з одного виду діяльності на інший.

    У навчально – виховному процесі застосовуємо  здоров’язберігаючі технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі.

     Під час навчального процесу використовую вправи дихальної гімнастики та фізкультхвилинки, краще з музичним супрвідом.  Досвід роботи показує, що  доцільним  є також проведення під час уроків пальчикової та рухової гімнастики. «Пальчикові» ігри складаються з віршованих рядків, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків. Також проводимо гімнастику для очей, психогімнастику, релаксацію.

    Допоможуть зберегти здоров’я дітей ігри та ігрова терапія, які особливо розвивають  уяву учнів.

    Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни школярів, яка є неодмінною умовою кожної колективної гри.

     На уроках математики можна використовувати:

1. Хвилинки гумору, розв’язування гумористичних задач;

2. Фізкультхвилинки;

3. Вправи енергізатори;

4. Музичний супровід .

Науково-практична конференція

Обдарована дитина – виняток чи закономірність

Проблема дитячої обдарованості є однією з проблем сучасної науки. Існує понад 100 визначень поняття „обдарованість”. Ми користуємося терміном у найбільш вживаному його значенні, маючи на увазі високий рівень розвитку здібностей різних – загальних (розумових) і спеціальних.. В даному випадку важливим є той факт, що у деяких дітей і, відповідно, дорослих рівень здібностей значно відрізняється від середнього. Їх ми і називаємо обдарованими.

Розуміння обдарованості лише як інтелектуальної характеристики не відповідає дійсній уяві про високий розвиток можливостей людини. Обдарований, незвичайно розвинений не сам по собі розум людини, обдарована його особистість. Людина, наділена розвинутими здібностями, інша і за характером, і за сприйняттям світу. Вона по-іншому формує стосунки з оточуючими, інакше трудиться. Цілісний підхід до обдарованої людини, перш за все, до дитини, як до особистості, необхідний для того, щоб зуміти розвивати її здібності, реалізувати її дар.

Ще один важливий момент. Частіше за все ми говоримо про обдарованість дітей, якщо вони випереджають у своєму розвитку однолітків. Це дійсно здібні діти. Проте є й інша обдарованість, набагато більш складна і для вчителів, і для батьків. Це обдарованість нестандартного бачення, нешаблонного мислення. При цьому здібності до засвоєння можуть бути не такими вже видатними, що заважає оточуючим вчасно відгадати цей дар.

Багато дітей виявляють високу ступінь обдарованості не в одній якій-небудь сфері, а в декількох.

Видатний дослідник обдарованості Н.С.Лейтес запропонував розрізняти три категорії здібних дітей за такими ознаками:

ранній прояв інтелекту;

яскравий прояв здібностей до окремих видів діяльності і предметів;

потенційні ознаки обдарованості.

Дітям, що належать до першої категорії, притаманний прискорений темп навчання. Вони рано починають читати і писати (у 3-4 роки). Потім захоплюються якоюсь однією галуззю знань і далеко просуваються в ній. Можливо, що одне захоплення змінюється іншим, але постійно залишається потяг до розумового навантаження.

Другу категорію становлять діти із спеціальними здібностями. Як правило вони мають звичайний загальний інтелектуальний розвиток, виявляють особливий нахил до певного виду діяльності. Досить рано розкриваються музичні, художні , математичні, літературні здібності (особливо поетичні). Так у М.Лєрмонтова ( з розповідей близьких) в 2 роки вже були перші римовані фрази, О. Блок у 7 років створив свій перший цикл віршів, І.Франко в початкових класах гімназії писав вірші, причому на німецькій мові, М.Гоголь почав писати, навчаючись в Ніжинській гімназії. Але здібності можуть проявитися набагато пізніше – в юнацькому віці, частіше це буває з хлопчиками.

Вважається, що для створення належних умов розвитку дитини, а головне, для запобігання можливих негативних чинників, що заважають обдарованим дітям реалізувати свої здібності, обдарованість має бути виявлена до досягнення дитиною десятирічного віку.

До третьої категорії належать діти, які не випереджають однолітків за загальним розвитком, але відрізняються особливою своєрідністю розумової роботи, яка вказує на їхні неординарні здібності. Ця своєрідність полягає в особливій оригінальності й самостійності суджень, у неординарності думки щодо різних питань. Високих результатів такі діти здебільшого досягають, якщо мають сприятливу атмосферу в родині та школі для свого розвитку.

Психологи вважають, що обдаровані діти мають цілу низку проблем, а саме: Неприязнь до школи. Їм цікаво вчитися, оскільки подобаються складні ігри та завдання і не викликають інтересу ті, котрими цікавляться їхні однокласники. Через це обдарована дитина може опинитися в ізоляції, закрится від інших.

Багато обдарованих людей просто заперечували школу, надаючи перевагу самостійним заняттям. Їх відрізняє від лінивих дітей, які не мають інтересу до пізнання:

- надзвичайна працездатність,

- пізнавальна активність,

- велике бажання втілити в життя свою мрію,

але вони відмовляються пристосовуватися до традиційних догм.

Нонконформізм.  Обдаровані діти відкидають стандартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги постійно нав’язуються.

Занурення у філософські проблеми.

Обдарованим дітям властиво замислюватися над такими явищами як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування, філософські проблеми.

Розбіжність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком.

Обдаровані діти з більшим задоволенням спілкуються з дітьми старшого віку. Оскільки ж вони поступаються останнім у фізичному розвитку, то їм складно стати неформальними лідерами.

Не обов’язково дуже високий рівень інтелекту, для деяких видів обдарованості він може бути просто середньої норми і навіть вище.

Інтелект органічно пов’язаний з творчими здібностями, діагностувати які дуже важко. Висока пізнавальна активність і бажання її реалізувати, частіше за все – це книги, взагалі художня література.  Критичність розуму при його високій самостійності, постійний пошук відповідей на питання „чому”.

Особливий тип мислительної діяльності:

- інтуїтивне мислення,

- ігнорування традицій, стандартів

Бунтівний дух.

Обдаровані не слухають знавців, уникають натовпу і діють тільки за власними поглядами.

Одержимість.

Вони з маніакальною наполегливістю прагнуть до мети і досягають її.

Трудоголізм.

Серйозне ставлення до роботи – складова частина успіху. Для них робота – не важка повинність, а задоволення. В роботі знаходять втіху.

Дуже часто обдарованим особистостям притаманні такі риси характеру, як

деспотичність, бунтарство, розкутість, наполегливість, пристрасність азартність.

В зарубіжній психології ролі дитинства в розвитку обдарованості приділяється багато уваги. В дослідженнях, в яких використовувався переважно біографічний метод, був встановлений ряд факторів, якими визначається такий розвиток. Виявилось, що креативні генії, не дивлячись на інколи зовсім різні сфери успіхів і досягнень, мають багато схожих рис.

Так, аналіз розвитку таких трьох різнопланових талантів, як Т.Едісон – найбільш плодовитий винахідник, П.Пікассо – найбільш культовий художник 20 століття і А.Ейнштейн – геніальний фізик, підтвердив наявність багатьох схожих характеристик. Таким чином, вдалося ідентифікувати схожі риси розвитку обдарованих особистостей в дитинстві:

1. Переміна місця проживання, найближчого оточення, школи. Це сприяє формуванню незалежності і гнучкості мислення. Цей фактор був виявлений в ході широкомасштабного дослідження біографій особистостей, які добились успіху. Діти навчаються ефективно діяти в невідомих ситуаціях.

2. Частіше за все – це діти-первістки. Як правило, до перших дітей батьки ставляться з дуже великою увагою і повністю присвячують себе вихованню дитини, покладаючи на неї великі сподівання. В дітях виховують дух лідерства.

3. Незвичайний жіночий вплив на виховання дитини: як правило, це дуже люблячі матері. Матері вірили в успіх дітей, підтримували у всіх життєвих ситуаціях, вселяли впевненість, у всьому допомагали і повністю присвячували себе вихованню дитини. Для дівчаток – це улюблениці батька і його домінуючий вплив. Це велика любов, але не гіперопіка, яка губить творчу особистість і це не авторитарність.

4. Ранній прояв допитливості: у Т.Едісона в 12 років був свій бізнес, а П.Пікассо почав малювати раніше, ніж говорити. Багато з них говорили, що виросли на книгах, навчились фантазувати, дякуючи книгам. Жадоба читання і пошук кумирів – невід’ємна риса творчих особистостей.

5. Вільна домашня атмосфера: „батьки обдарованих дітей не створюють огорожі з правил”. Діти, виховані авторитарними батьками, прагнуть уникати нового і невідомого. Частіше за все з дітьми, які в майбутньому досягли великих успіхів, батьки поводились як з дорослими.

6. Ставлення до формальної освіти: більшість майбутніх творчих особистостей ставились до неї вкрай негативно, багато з них навіть не закінчили коледж, хтось вважався невстигаючим, когось виключили із університету ще на першому курсі, але були і такі, які успішно закінчили університет, мали формальну освіту.

Обдаровані діти потребують спеціально розроблених для них навчальних програм. Та чи в змозі вчитель, не підготовлений до роботи з обдарованими дітьми, змінити, приміром, зміст навчання, його процес, результати, саму психологічну атмосферу, в якій це навчання відбувається? Часто – ні.

Як показує досвід, вчителі початкових класів загалом прагнуть допомогти обдарованій дитині освоїтися в нових для неї умовах. Але їх найкращі наміри іноді створюють неочікувані складнощі в роботі з обдарованими дітьми. При організації учбово-виховної діяльності можна порадити вчителю враховувати такі моменти:

При намаганні створити в класі психологічну обстановку загального інтересу до предмета, що вивчається, вчитель може, як правило, стикатися з труднощами, зумовленими тим, що обдарована дитина часто виявляється лідером. Це викликає негативні морально-етичні переживання однокласників, зокрема відчуження, недоброзичливе ставлення до свого товариша. Отже, якщо в класі є обдаровані діти, слід зменшити ігрове навантаження уроку з яскраво вираженими елементами конкурентності.. За цих умов учитель має пояснити дітям, що заздрощі, пиха, ревнощі – це негативні риси.

Вчитель може організовувати спільні заняття обдарованих дітей з іншими дітьми, але при цьому він не повинен аж надто виокремлювати обдаровану дитину, не хвалити її надмірно за високі індивідуальні успіхи чи сумлінну роботу, оскільки захвалювання може призвести до конфліктного становлення особистості дитини.

Вчитель має уникати двох крайнощів у визнанні або оцінці успіхів обдарованих дітей. По-перше, демонстрації винятковості досягнень дитини, що веде до виникнення зверхнього ставлення її до оточення, навіть до „зіркової хвороби”, по-друге, пригнічення обдарованої дитини, публічного применшення унікальності її здібностей і навіть злої іронії на адресу обдарованої дитини.

Практика роботи показала, що вчителі, які успішно працюють з обдарованими дітьми, менше говорять, менше дають інформації, менше організовують демонстрування способів діяння і рідко розв’язують задачі замість учнів. Вони більше запитують і менше пояснюють.

Приміром, помітна різниця у техніці постановки запитань. Вчителі обдарованих частіше ставлять відкриті запитання. Вони допомагають обговоренню проблеми, використовуючи запитання на зразок: „Що могло статися, якби..?”. Вони провокують учнів виходити за межі початкових відповідей такими запитаннями: „Що ти маєш на увазі..?”, „Якщо твій опонент правий, то як це вплине на..?”

Ці вчителі прагнуть отримати ті запитання, якими б хотіли навчати учнів, від самих учнів, і вони майже кожного разу намагаються зрозуміти, як саме, яким чином учні підійшли до висновку, розв’язання, оцінки.

Вчителі, успішні в поводженні з обдарованими дітьми, поводять себе скоріше як психотерапевти: вони уникають реагування на кожне висловлювання. Уважно і з інтересом вислуховують кожну відповідь, але не дають їй оцінку, а знаходять способи продемонструвати, що вони її приймають. Така тактика вчителя призводить до того, що учні починають більше взаємодіяти один з одним і самостійно коментувати ідеї, думки однокласників. Отже, створюється психологічна ситуація, за якої учні стають менш залежними від учителя.

За дослідженнями психологів, вчителям для успішної роботи з обдарованими дітьми мають бути притаманні такі особистісні якості:

прагнення до максимальної гнучкості (імпровізація, вміння знаходити найменші зміни в психолого-педагогічній ситуації і відповідно змінювати свою поведінку);

здатність до емпатії, сензитивність до потреб учнів;

вміння надати викладанню особистісного забарвлення;

настановлення на створення позитивних підкріплень для самосприйняття учнів;

володіння стилем неформального спілкування. Надання переваги усним, а не письмовим контактам;

емоційна врівноваженість, упевненість у собі, життєрадісність.

Іншими словами, діяльність вчителя буде ефективною тоді, коли він здатний

створювати в класі психологічну атмосферу теплоти, невимушеності, взаємної довіри. Учні, які спілкуються з людиною, впевненою в їх можливостях, і в дійсності починають виявляти свої здібності повною мірою, починають усвідомлювати свою цінність.

 Література:

1. Обдаровані діти і школа. Методика діагностики та педагогічний досвід. (Посібник для вчителів і психологів) / Автори-укладачі: Настенко Н. В., Білик Н. І., Моргун В. Ф. – Полтава: ПОІПОПП, – 1998. – 120 с.

2. Психологія обдарованості дітей і підлітків / Під ред. Н. С. Лейтеса. – видав. Центр «Академія», – 1996. – 416 с.

Майстер - клас «Інтерактивні технології навчання на уроках математики в початкових класах»

Майстер  - клас

«Інтерактивні технології навчання на уроках математики в початкових класах»

Мета.

1. Удосконалення професійно-педагогічних умінь учителів щодо впровадження інтерактивних технологій на уроках.

2.  Опрацювання методів і прийомів, які є ефективними на уроках математики.

Обладнання: роздавальні матеріали для роботи в групах, ІКТ.

Задачі майстер-класу

1.Удосконалювати професійну компетентність вчителів щодо впровадження інтерактивних технологій на уроках.

2. Організувати творче навчальне співробітництво.

3. Поділитися досвідом застосування інтерактивних методів та прийомів.

План майстер-класу

I. Привітання.

II. Презентація досвіду роботи.

III. Організація діяльності учасників майстер-класу.

1. Мотивація діяльності.

2. Поділ на групи.

3. Психологічний настрій.

4. Входження в тему.

5. Визначення очікуваних результатів.

6. Робота в групах.

7. Рефлексія.

IV. Підведення підсумків спільної діяльності учасників майстер-класу.

Хід майстер-класу

I. Привітання.

Добрий день, шановні колеги!

До вашої уваги майстер-клас «Інтерактивні технології навчання на уроках математики в початкових класах».

Над цією проблемою я працюю останні три роки.

 Я хочу продемонструвати вам, як через різні види навчальної діяльності, застосування інтерактивних методів та прийомів можна вирішити проблему розвитку особистості школяра.

II. Презентація досвіду роботи.

III. Організація учасників майстер-класу.

1. Мотивація.

Сьогодні я хочу поділитися прийомами, які допомагають мені створювати простір інтерактивного навчання на уроках.

-         Робота в групах.

-         Вправа «Гронування»

      -    Вправа «Кубування»

      -   Вправа «Мікрофон».

-         Вправа «Морський бій».

-         Метод «Сенкан».

2.      Вправа «Кольори». Поділ на групи.

Будь ласка, оберіть собі кружечки такого кольору, який вам подобається. Ці картки нам допомогли об'єднатися у групи для подальшої роботи.

3.  Психологічний настрій

Вправа «Знайомство»

Щоб зняти напруження і налаштуватися на доброзичливі стосунки між учасниками, пропоную розпочати зі знайомства. Кожному учасникові потрібно назвати себе й сказати щось позитивне про себе. Прошу...

4.  Робота в групах

Перш ніж перейти до подальшої роботи, пропоную вам прийняти певні правила, за якими будемо працювати протягом нашої зустрічі.  Практика проведення майстер-класу показує, що найбільш корисними в групі є такі правила:

-  бути активними;

-  уміти слухати;

-  говорити коротко;

-  поважати співрозмовника;

-  співпрацювати;

- проявляти оригінальність.

Визначення очікуваних результатів

5.  Вправа – очікування «Берег надії – Берег реалізованих сподівань»

6.  Входження в тему.

Уявіть собі, що ви учні початкових класів і у вас урок математики. А будемо ми сьогодні говорити про числа, розрядні одиниці.  Які дії можна виконувати з числами?

Вправа «Гронування».

Звісно, числа можна множити, ділити на розрядну одиницю. А зараз згадаємо як це робити.

Вправа «Кубування» і «Мікрофон».

Ми всі в дитинстві любили гру «Морський бій». Тож випробуємо свої сили, проявимо смикалку.

Вправа «Морський бій».  Завдання групам.

Метод «Сенкан»

Будь – який навчальний процес – це також і творчий розвиток дитини. Тому я пропоную виконати творче завдання, а саме скласти сенкан.

Ключовим словом сенкану буде число.

Число.

Натуральне, дробове.

Додаємо, віднімаємо, множимо і ділимо.

Воно потрібне при лічбі.

Цифра.

Рефлексія.

Вправа « Берег реалізованих сподівань» (Метод «Мікрофон»).

     Шановні учасники майстер-класу, на своїх човниках ви здійснили подорож по нашому заходу. І мені цікаво дізнатися, чи здійснилися ваші очікування, можливо, ваші висновки та рекомендації знадобляться мені для подальшої роботи.

Сподіваюсь, що з майстер-класу ви почерпнули щось для себе цінне. Тож я пропоную вам дати відповіді на запитання:

•   Чи справдилися ваші сподівання?

•   Які знання ви отримали?

•   Чи використаєте ви ці знання в своїй подальшій роботі?

•   Що для вас було цікавим?

•   Які є зауваження, поради?

ІІІ. Підведення підсумків спільної діяльності учасників майстер-класу

За допомогою таких видів навчальної діяльності та застосуванням інтерактивних методів і прийомів можна розвивати творчі здібності учнів.

Дякую всім учасникам за активність, за співпрацю. Бажаю натхнення, творчого сходження на вершину успіху!

Література

1.Бєкірова Л.Е. Стан і проблеми формування готовності вчителів початкових класів до застосування інтерактивних технологій навчання / Л. Е. Бекірова // Зб. наук. пр. / редкол.: Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2007.

2. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод.

посібн. авт. – уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: АПН; 2002, - 136с.

Урок математики 2 клас . Таблиця множення числа 2.

Тема. Таблиця множення числа 2.

Мета.  Ознайомити учнів з таблицею множення числа 2 і її практичним застосуванням, формувати уміння використовувати здобуті знання в житті; розвивати логічне мислення, пам’ять; виховувати любов до математики.

Тип уроку. Урок вивчення нових знань.

Педтехнологія: ігрова, інтерактивна, продуктивна.

Методи і прийоми: гра «Розшифруй слово», гра «Забіг по колу»,гра «Порівняй не обчислюючи».

Обладнання. Підручник Математика 2 клас М. В. Богдановича, картки до гри «Розшифруй слово», «Забіг по колу», таблиця множення.

Хід уроку

I.   Пропедевтична практика.  (8 хв).

Прийшла зимонька – зима. Діти з нетерпінням чекають зимових свят. Вони починають готуватися: вчать вірші, пісні, танці, весело їм. Але злому чаклуну це недовподоби. Йому не подобається, коли дітки посміхаються, веселяться. І він вирішив заморозити малюків. Чаклун був злим, тому дуже швидко виконав своє бажання і втік, щоб його ніхто не помітив.

 Добра фея була недалеко, помітила щось неладне і поспішила на допомогу. .Вона розморозила діток, але через переохолодження вони втратили слух і голос. Тому, щоб повернути слух і голос, діткам треба розігрітися, тобто попрацювати розумово, виконати всі завдання, тільки тоді повернеться слух і голос.

Гра «Розшифруй слово».

12+13=                     7+8=                    25-11=

17+13=                     30-10=                 20+20=

25 –«Д»;    15- «н»;    14- «і»;     30-  «п»;      20- «р»;  40- «о».

Щоб прочитати назву річки, потрібно виконати математичні дії, а потім за одержаними результатами послідовно скласти слово.

Слово Дніпро.

II.      Етап орієнтації. (1хв).

III.     Презентація. (2хв)

Читаємо №421

Знаходити добуток додаванням незручно. Треба скласти і вивчити таблицю множення числа 2.

IV.    Практика на прикладах. (5хв).

   Хвилинка каліграфії. (1 хв).

Задача №422.

Фізкультхвилинка. (2 хв).

V.  Керована практика. ( 8 хв)

1. Гра «Порівняй не обчислюючи» №424.

2. Розв’язування логічних завдань.

1. Дві сестрички збирали полунички. Аня зібрала кошик, а Наталка стільки і ще півстільки. Хто більше зібрав полунички Аня чи Наташа?

2. Василько ніс 1 кг цукерок, а Полінка 1 кг пуху. У кого вантаж був важчим у Василька чи в Полінки?

3. Офтальмологічна пауза.

VІ.    Незалежна практика. (12 хв).

Гра «Забіг по колу»

Записаний ланцюжок прикладів, які потрібно виконати строго за вказівкою стрілки. При правильному виконанні завдань одержуємо перше число ланцюжка. Використовуємо таблицю множення числа 2.

                                             2 * 2 =

      *  2  =

           +2  =

-         8 =

Задача №425

Ми добре попрацювали, виконали всі завдання і до нас поступово повертається слух і голос.

VII. Домашня практика. (6 хв).